Німеччина
Концерт для флейти у Сан-Сусі (14 фігурок)
Країна: Німеччина (Тюрінгія) Мануфактура: Volkstedt Дата створення: друга чверть ХХ ст. Розмір (см): 8,5
Викрадення Європи
Країна: Німеччина Мануфактура: Scheibe-Alsbach Дата створення: середина ХХ ст. Розмір (см): 27x26
Туалет Венери
Країна: Німеччина Мануфактура: Nymphenburg (копія Sevres) Дата створення: початок ХХ століття Розмір (см): 28x22
Свічники "Пори року"
Країна: Німеччина Мануфактура: Meissen Дата створення: ХVIII століття Розмір (см): 48x18
Фазан
Країна: Німеччина Мануфактура: Meissen Дата створення: кінець XIX століття Розмір (см): 46x32
Дичина
Країна: Німеччина Мануфактура: Hutschenreuther Дата створення: 1950-ті роки Розмір (см): 32x64
Камінний годинник (із комплекту "Пори року")
Країна: Німеччина Мануфактура: Meissen Дата створення: XVIII століття Розмір (см): 60x40
Вуличні торгівці
Країна: Німеччина Мануфактура: Meissen Дата створення: кінець ХІХ століття Висота (см): 19
Карета
Країна: Німеччина Мануфактура: Volkstedt Дата створення: 1930-ті Розмір (см): 42x106
Йоган Фрідріх Беттгер
Відколи порцелянові вироби з Китаю вперше потрапили до Європи, секрет виробництва цього «білого золота» став бажаною метою для багатьох, у тому числі й для західних монархів. Королівські двори були одержимі ідеєю порцеляни, представники європейської королівської знаті прагнули мати цей скарб. Багато спроб виготовити фарфорову масу були марними. Експериментатори отримували матеріал більше схожий на скло, ніж на порцеляну.
Найпершою фарфоровою мануфактурою в Європі стала фабрика Мейсен, а історія створення європейської порцеляни має досить авантюрний характер.
На початку XVIII століття алхімік на ім'я Йоган Фрідріх Беттгер оголосив, що може створити золото з простих металів. Саксонський курфюрст Август Сильний у пошуках коштів (особливо у період загострення суперництва за польську корону) намагався за допомогою численних алхіміків та авантюристів отримати золото. Беттгер успішно продемонстрував у присутності курфюрста трансмутацію ртуті в золото і був нагороджений титулом барона, отримавши при цьому наказ примножити зроблене. Ведучи розгульне життя, алхімік мало дбав про виконання замовлення, і в 1701 році за наказом курфюрста був взятий під варту. Почалася примусова робота із виробництва золота, яка була безрезультатною. У 1704 році Беттгера перевели в іншу фортецю, де він опинився під наглядом коменданта, графа Еренфріда Вальтера фон Чирнхауса, який проводив експерименти зі склом, намагаючись одночасно створити й порцеляну. Беттгеру було доручено допомагати вченому.
Вже в 1705 році їм вдалося отримати червону (яшмову) порцеляну – непрозору тверду непористу кераміку, яка дзвенить при постукуванні й витримує високі температури. На цей вид порцеляни йшла червона глина із високим вмістом оксидів заліза. Після випалу, шліфування і спеціального полірування вироби з червоної порцеляни ставали схожими на посуд, вирізаний з дорогоцінного каменю, який прикрашений опуклими малюнками (пізніше ця порцеляна стала іменуватися «беттгерівською»). Успіх дозволив Августу Сильному збільшити фінансування, і в грудні 1707 року в Дрездені було обладнано спеціальну лабораторію, де за підтримки вчених із Гірської академії у Фрайберзі були продовжені експерименти з різними глинами.
Август Сильний
15 січня 1708 року було розкрито один із найдорожчих секретів епохи. В результаті експериментів було виявлено три найважливіші для порцеляни мінерали: каолін, польовий шпат і алебастр, що використовується як флюс. Також були встановлені оптимальні склади вихідних сумішей та умови випалу. Європейська тверда порцеляна стала абсолютно новим керамічним матеріалом і перевершувала за якістю м'які сорти китайської. Але у жовтні того ж року роботи з виробництва порцеляни було зупинено через смерть Чирнхауса від дизентерії. Проте вже в березні 1709-го Беттгер повідомляє курфюрста, що може виробляти «відмінну білу порцеляну з вишуканою глазур'ю», і заявляє про себе як єдиного винахідника технології та носія секрету (йому вдалося вдосконалити отриману раніше формулу порцеляни).
У січні 1710 року в порожньому мейсенському замку Альбрехтсбург було закладено першу європейську мануфактуру твердої порцеляни, яка розпочала роботу вже 6 червня того ж року. Август передав Беттгеру керівництво фарфоровою мануфактурою і призначив щедру платню, але свободу дав йому лише у квітні 1714 року. До смерті (у 1719 році) Беттгер перебував під наглядом, щоб захистити секрет виробництва мейсенської порцеляни, який ретельно оберігався. Навіть робочим мануфактури не був детально відомий весь процес виготовлення «білого золота». Їм була відома лише частина, за яку вони відповідали. Таким чином Мейсену вдавалося тривалий час тримати монополію на виготовлення твердої порцеляни в Європі.
У 1713 році мануфактура випустила перші вироби з порцеляни. Коли її тільки почали випускати, якість була далекою від досконалості. Але вже незабаром вона стала по-справжньому якісною і розкішною. Перших успіхів вдалося досягти у сфері золочення предметів. Візерунки наносили вже на обпалені предмети, перш ніж піддатися вторинному випалюванню при нижчій температурі.
З приходом на фабрику німецького живописця, технолога і художника Йоганна Грегора Герольда у 1723 році в Мейсені стали застосовуватися яскраві поліхромні розписи. З цього часу розпочався мальовничий період саксонського фарфору. Герольдові вдалося виготовити з оксидів металів широку палітру фарб: червону, фіолетову, жовту, зелену, коричневу, блакитну. Фарби не вигоряли, а під шаром прозорої глазурі сяяли, як емалі. У декорі домінував розпис.
Першим, хто почав створювати дрібну пластику в Мейсені, був Йоганн Готтліб Кірхнер (1727–1737 рр.). Особливою популярністю користувалися його маленькі зображення барокових святих.
З призначенням головним модельєром Йоганна Йоахіма Кендлера у 1733 році на зміну живопису прийшов скульптурний період. Кендлер був одним із найзнаменитіших скульпторів-мініатюристів Мейсена. Він очолював мануфактуру протягом 42 років. У 1740-х роках Кендлер розробляв жанр невеликих статуеток з фарфору, яскраво розписаних і покритих блискучою глазур'ю. Такі вироби отримали назву дрібної порцелянової пластики. Кендлер є головним творцем цього виду декоративного мистецтва.
1756 року, під час Семирічної війни, пруські війська зайняли Мейсен. Король Фрідріх II Великий відвіз із собою до Пруссії багатьох саксонських майстрів, завдяки яким відкрив у Берліні Королівську порцелянову мануфактуру. Протягом своєї історії на Королівській порцеляновій мануфактурі виготовляли безліч виробів та статуеток різних форм та стилів. Після падіння монархії у 1918 році підприємство стало Державною порцеляновою мануфактурою, зберігши фірмову марку зі скіпетром. Мануфактура діє до теперішнього часу.
У XIX столітті модельєри Мейсена переробили дизайн багатьох своїх відомих робіт попереднього століття і запустили у виробництво їх оновлену серію. Особливою популярністю користувалися фігурки у стилі рококо, які отримали назву «Дрезденська порцеляна». Вони являли собою галантних кавалерів і грайливих дам, що веселяться на лоні природи.
Мейсенська порцеляна не втрачає своєї цінності для колекціонерів і в наші дні. Спадщину уславленої мануфактури бережуть її майстри, здатні випускати безліч видів виробів з порцеляни, які ні в чому не поступаються оригіналам минулих століть. Як і 300 років тому, вся мейсенська порцеляна створюється вручну. Фарби для розпису порцеляни готують відповідно до рецептів, які налічують кілька сотень років. За офіційною інформацією, під час створення мейсенського фарфору використовується близько 10 тисяч відтінків фарб. Рецепти фарб зберігаються у найсуворішій таємниці.
Щоб ідентифікувати оригінальну продукцію Мейсена, було розроблено спеціальне маркування, яке спочатку наносилося синьою фарбою на поверхню виробу, а пізніше було «заховано» під глазур'ю. Ранні клейма, такі як вензель короля «AR», «K.P.M.» (Королівська порцелянова мануфактура), "M.P.M" (Мейсенський порцеляновий завод), "K.P.F." (Королівська порцелянова фабрика) зрештою були замінені на зображення схрещених мечів у тому вигляді, в якому їх можна зустріти на гербі курфюрства Саксонії. Цей тип клейма використовувався з 1720 року до наших днів.