Дичина

Країна: Німеччина

Мануфактура: Hutschenreuther

Дата створення: 1950-ті роки

Розмір (см): 32x64

Порцелянова історія

Багато років ця неймовірно гарна робота знаменитої німецької мануфактури стояла у мене в редакційному кабінеті. Вона дивовижна - тонка, витончена, з найдрібнішою деталізацією голови і лап цього фантастичного, наче живого, птаха...

Мені взагалі дуже подобаються вироби, створювані майстрами Hutschenreuther. Вони дуже схожі на Мейсен. Особливо птахи та тварини. Але, на відміну від Мейсена, їхні твори виконані в м'якішій і тонкішій манері, що викликає відчуття повної реальності сюжету... А як вам цей майже півметровий чудовий хвіст?

Знаєте, цього дня у міжнародному календарі відзначено дві дати, які комусь можуть здатися збігом. Але жодного збігу в цьому, виявляється, зовсім немає. Рівно 20 років тому, 10 грудня 1998 року, у 50-ті роковини підписання Декларації прав людини було започатковано Міжнародний день прав тварин. Таким чином, відзначаючи його одночасно з Днем прав людини, вирішено було наголосити, що всі живі істоти на землі мають однакове право на життя та захист від страждань.

Говорити на цю тему можна було б довго та нудно. Але я вирішив зупинитися на коротенькому епізоді, почерпнутому з нашого минулого, радянського ще, життя. Хоча подібне могло статися будь-де і будь-коли. Адже йдеться швидше про символ. Про символічне ставлення різних людей до страждань і собі подібних, і братів наших менших...

Одна жаліслива жіночка щоранку виходила до сусіднього парку годувати птахів. У руках вона незмінно тримала свіжий батон, який кришила перед собою, збираючи велику зграю пернатих, що зліталися з усіх боків. Нагодувавши їх батоном, обтрушувала руки і йшла додому. Якось її в цей момент зупинив небайдужий перехожий:

- Ось ви тут щодня якимось пташкам по батону згодовуєте. А в цей час в Африці люди від голоду вмирають!

- Мені теж шкода нещасних африканців, - простодушно відповіла жінка. - Але ж я до Африки докинути батон не зможу аж ніяк...

Є чимало людей, які на словах весь світ обігріти та нагодувати готові. Але чомусь насправді навіть на копійку нікому нічого практично не роблять. І при цьому звично повчають інших.