Викрадення Європи

Країна: Німеччина

Мануфактура: Scheibe-Alsbach

Дата створення: середина ХХ ст.

Розмір (см): 27x26

Порцелянова історія

Є порцелянові твори, які не викликають ні емоцій, ні асоціацій. Вони просто красиві - і все. Смішні - і все. Цікаві якоюсь незначною деталлю - і все... А є такі, як ця - привабливі і красою, і багатозначними деталями, і образами, які змушують довго розглядати роботу, згадувати все, що з цим пов'язано, заново переживати ці спогади.

Чесно кажучи, якщо скрупульозно слідувати легендам про викрадення Європи, дочки фінікійського царя Агенора, всемогутнім богом Зевсом, який шалено в неї закохався, то багато в цій порцеляновій композиції, напевно, у людей, які добре знають давню історію, може викликати певні питання. Ну, наприклад, чому німецькими майстрами не передано динаміку викрадення? Чому Зевс, який обернувся на могутнього бика, щоб ближче підійти до предмета свого обожнювання, зображений тут настільки смирним і покірним?

Все не так, мої друзі, все далеко не так. Тут якраз зафіксований момент, що передує викраденню красуні Європи (напередодні викрадення, яка, до речі, бачила сон про те, як вона буде відібрана у Азії, яка її вигодувала). Адже Європа сама підійшла до чудового бика, сама торкнулася його шовковистої шкіри, сама сіла на широку спину гіганта, який схилився перед нею. Вона ще не знає, що станеться через мить, коли він кинеться в морські хвилі і, подібно до дельфіна (порівняння почерпнуте мною зі старих легенд), розтинаючи морську гладь, попрямує до грецького острова Криту.

Та й зверніть увагу на самого Зевса в образі бика, що затаївся перед викраденням - адже він тільки чекає моменту, коли царська дочка зручніше розташується на його спині...

До речі, саме на Криті Європа народила від Зевса трьох дітей. До речі, саме там вона після розлучення з коханим вийшла заміж за бездітного царя Астерія, який усиновив і виховав цих дітей. До речі, саме на Криті, який ми з нашими дітьми відвідали кілька разів, я вперше почув цю чудову легенду. І, до речі, саме після нашої поїздки на Кріт наша маленька Анєчка, побачивши тата, який повернувся з поїздки, вимовила своє перше в житті слово. І воно було не "мама". А ''вава''. Тому що саме на Криті, граючи у футбол, я в останній день настільки поранив ногу, що ще довго після повернення додому приходив до тями.