Оголена з шалею

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2010

Скульптор: Eva Maria Cuerva

Розмір (см): 43x30

Порцелянова історія

«Из полутемной залы, вдруг,

Ты выскользнула в лёгкой шали -

Мы никому не помешали,

Мы не будили спящих слуг...»

Ці рядки належать людині, творчість якої одні любителі поезії вважають геніальною, а інші... А інші майже не знають, оскільки вона давно вже забута. І в шкільній програмі, зокрема в колишніх радянських республіках, практично не згадується.

Осип Мандельштам народився 15 січня 1891 року у родині польських євреїв у Варшаві. Батько його був заможним купцем, який займався торгівлею рукавичками. І тому сімейству дозволено було жити поза зоною осілості, незважаючи на національність. Спочатку Осип закінчив Тенішевське комерційне училище у Петербурзі. Але потім, захопившись театром та поезією, поїхав до Франції. Навчався в Сорбонні, де доля звела його з Миколою Гумільовим, і в Гейдельберзькому університеті, який на той час вважався одним із найпрестижніших у Європі. Знайомі Мандельштама захоплювалися його талантами. Наприклад, йому вдалося самостійно вивчити італійську мову. Причому настільки добре, що поезію Данте він читав мовою оригіналу.

Потім були поневіряння Росією, Грузією та Україною. В Криму його заарештували білогвардійці, які запропонували йому втекти із захопленої більшовиками країни до Туреччини. Але Мандельштам вирішив залишитись. Як потім виявилось, на свою ж голову...

Влітку 2018 року в Києві на стіні будинку номер 3/1 на вулиці Марії Заньковецької відкрили меморіальну дошку на честь Осипа Мандельштама та його дружини Надії Мандельштам (Хазіної). У цьому будинку вони часто відвідували батьків Надії. А познайомився Осип зі своєю майбутньою дружиною у будинку номер 4 на вулиці Миколаївській (зараз Городецького). У знаменитому тоді київському кафе «ХЛАМ» (Художники, Літератори, Артисти, Музиканти) часто читав вірші. А вона сиділа в куточку з букетиком лілій у руках і буквально поїдала його закоханими очима.

У 1933 році Осип написав антисталінську епіграму і прочитав її у вузькому колі знайомих літераторів. Борис Пастернак, який був при цьому присутній, назвав її «самовбивством». А хтось із слухачів взагалі доніс на поета...

«Мы живем, под собою не чуя страны.

Наши речи за десять шагов не слышны.

А где хватит на полразговорца,

Там припомнят кремлевского горца.

Его толстые пальцы, как черви, жирны.

А слова, как пудовые гири, верны.

Тараканьи смеются усища.

И сияют его голенища...»

Мандельштама заарештували та заслали спочатку у Чердинь-на-Камі, а потім у Вороніж. Після повернення із заслання до Москви він зовсім недовго побув на волі. Другий арешт і відправлення до пересилального табору у Владивостоці виявилися для Мандельштама останніми. 1938 року його не стало.

«Из полутемной залы, вдруг,

Ты выскользнула в лёгкой шали...»