Корова і голодне порося

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1970

Скульптор: Vicente Martínez

Розмір (см): 26х41

Порцелянова історія

Не раз уже звертав увагу на те, як відвідувачі великих музеїв у різних країнах разюче однаково реагують на деякі аспекти порцелянових експозицій. Причому це можна спостерігати і в Німеччині, і в Іспанії, і в Англії, і у Франції, і в Італії, і в Японії або Новій Зеландії. Коротше кажучи, практично скрізь. Швидко проходячи повз стенди з неймовірно дорогим і цінним посудом, відвідувачі помітно довше затримуються перед фігурками, вже уважніше розглядаючи деталі виробів (адже в посуді, як правило, деталей ліпних, а не розписних, буває не так вже й багато). І потім вже надовго зупиняються перед порцеляновими композиціями, в яких скульптор передає якийсь сюжет, сценку, фрагмент дійства, здатного зачепити увагу людей парадоксальністю ситуації або передати внутрішню напругу моменту з'ясування стосунків, прояви яскравих емоцій, відбиття нестерпного болю чи неприхованої пристрасті.

Ось чому я дуже люблю саме іспанську порцеляну, більше того, саме валенсійських майстрів іспанської порцеляни, так це за вміння створювати сюжетні композиції, розглядаючи які глядач мимоволі стає ніби учасником чи свідком сценки, результат якої не може не викликати простого людського інтересу. Звичайно, фарфорових робіт з використанням цього ходу (до речі, звичайно, складнішого у задумі та у виконанні) чимало було і у виробах багатьох інших мануфактур - данських, китайських, українських, німецьких, російських, японських. Але саме скульпторам Lladro найчастіше вдавалося передати, як на мене, найбільш яскраві та виразні прояви характерів героїв своїх витворів, що так безпрограшно викликає живий і непідробний інтерес у любителів і справжніх поціновувачів фарфорового мистецтва.

Тепер кілька слів про цю фігурку, знайдену мною під час поїздки до канадського Монреалю. Це було давно. І колекціонуванням порцеляни я тоді ще не займався. А купив цю милу кумедну композицію саме тому, що переданий у ній смішний сюжет не дозволив мені пройти повз вітрину посудного, до речі, магазину.

І тепер, так би мовити, на закуску, коротка притча. Приходить один сусід до іншого і питає:

- Послухай, як це так виходить, що тебе всі навколо вважають доброю і поступливою людиною, а мене, що б я не зробив, скупою і конфліктною?

А той йому й відповідає:

- Знаєш, майже така ж історія трапилася між свинею та коровою. Свиня весь час дивувалася з того, що люди з таким трепетом і любов'ю ставляться до корови. Ні, зрозуміло, міркувала вона вголос, що ти, корово, даєш їм молоко і масло. Але ж від мене вони отримують куди найбільше - стегенця, ковбаси, відбивні, нарешті, щетину навіть. Не кажучи вже про ніжки, з яких виходить чудовий холодець.

Подивилася корова на свиню, яка голосно обурювалася, своїми добрими і мудрими очима і тихо запитала:

- А може, так відбувається тому, що я їм все це даю ще за життя?..