Полювання (Собаки та олень)

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1970

Скульптор: Fulgencio Garcia

Висота (см): 27

Порцелянова історія

Розповім я вам, друзі мої, історію, пов'язану з цією, на мій погляд, дуже чудовою порцеляновою композицією, представленою в нашій традиційній рубриці "Фігурка дня". Припускаю, що ця робота може здатися комусь дещо простуватою, невигадливою, без складних у виконанні дрібних деталей і багатофігурного «закрученого» сюжету. Хоча, якщо уважно до неї придивитися, то й сюжет тут цікавий, і виразних постатей не так уже й мало, і тонкі деталі присутні -- собачі хвости, наприклад, або так природно висунуті з пащі собак язики... Але історія про інше.

На американському інтернет-аукціоні ця рідкісна робота протрималася лише кілька днів. Після чого мені пощастило її придбати. Але дізнавшись, що покупець з України, власники цього лоту раптом передумали його продавати. Точніше, відправляти до Києва. Якщо хочете, написали вони, можете приїхати до Америки -- і ми вам передамо все з рук до рук.

Звичайно ж, ніхто спеціально до Америки за цією роботою летіти не став би. Але так співпало, що у нас із дітьми вже давно було оформлено туристичну поїздку на 5 днів до Нью-Йорка. Коротше кажучи, домовилися зустрітися в холі готелю, в якому ми забронювали номер...

Екскурсії нью-йоркськими музеями вимотали нас за ці кілька днів остаточно. Очікуючи у готельному холі приїзду продавців із оплаченою вже нами роботою, ми сподівалися завершити розпочате за кілька хвилин. Але не так сталося, як гадалося!

Коли з величезного «ковбойського» джипа виробництва 1930-х років минулого століття, який під'їхав до готелю, обережно вивалилися бабуся і дідусь, які з'явилися на світ приблизно в ті ж роки, ми зрозуміли, що розмова буде непростою. Так воно, власне, і сталося. Вони проїхали довгий шлях через кілька штатів тільки для того, щоб особисто побачити людей, яким буде наприкінці їхнього життя передано, як ми зрозуміли, найкрасивіша і найцінніша річ, яка прикрашала їхню скромну фермерську оселю протягом багатьох років. Вони докладно розпитували навіть про те, де в нас буде стояти ця така дорога їхньому серцю робота. Може, вона була якимось чином пов'язана з пам'яттю про когось близького, який вже пішов...

Ми цього так і не дізнались. Проводжаючи людей похилого віку (переконаних у тому, що їхня порцелянова композиція потрапила справді в добрі руки), у зворотний шлях, ми довго махали їм услід, наче відчуваючи, яку зворушливу відповідальність зберігання в нашій колекції цієї роботи відтепер звалили на власні плечі.