Сальса

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2015

Скульптор: Jose Luis Santes

Розмір (см): 35х28

ПОРЦЕЛЯНОВА ІСТОРІЯ

18 серпня 1952 року у славетному американському місті Х'юстоні народився Патрік Суейзі, майбутній відомий кіноактор, танцюрист та виконавець авторських пісень. А також людина, яка відіграла, не знаючи того, помітну роль у моєму скромному житті.

Оскільки мати Патріка була хореографом, немає нічого дивного в тому, що з дитинства він займався танцями. Більше того, згодом закінчивши дві престижні балетні школи (''Харкнесс'' і ''Джоффрі''), досяг чималого успіху на танцювальній ниві. Але прославитися Патріку Суейзі судилося все-таки на терені дещо іншим. Почавши рано зніматися в кіно, де його талант танцівника та виконавця пісень прийшовся дуже доречним, він незабаром став доволі затребуваним актором. А потім і взагалі отримав всесвітнє визнання, знявшись у головних ролях у таких знаменитих фільмах, як ''Брудні танці'', ''Привид'' і ''На гребені хвилі''.

Ось на картині ''Привид'', яка вийшла на екрани в 1990-му році і отримала кілька ''Оскарів'', я хотів би зупинитися. Справа в тому, що у кожного з нас страх перед майбутньою смертю вперше проявляється у різному віці та по-різному. У моєму далекому інтернатському дитинстві взагалі спершу проявився страх перед життям. Нам, кинутим на свавілля долі людьми та обставинами, важко було зрозуміти, кому і навіщо в цьому житті ми можемо бути потрібні. І лише з часом, трішки зігріті душевним теплом вихователів і вчителів, ми потихеньку змирилися з тим, що ''якось воно буде, там вже подивимось...'' А ось з відчуттям швидкої і невідворотної смерті, яка стрімко наближалася, як нам тоді здавалося, впоратися було куди важче. І вночі, надані самі собі, ми від непереборного страху тихо плакали в казенні подушки, які пропахли стерильною хлоркою. Та що я вам розповідатиму. Адже це почуття кожному, очевидно, знайоме.

І вже з роками приходить почуття страху перед смертю усвідомлене, доросле. Це вже не коли переживаєш за свій відхід з життя, а більше думаєш про найближчих і рідних людей, які раптом залишаться без твоєї підтримки та опіки. Що буде з ними? Як? Чим ти звідти зможеш їм допомогти? І чи зможеш взагалі? А чи можна спробувати? Але як, якщо це не відомо практично нікому зі знайомих тобі людей? І страх перед цією невідомістю починає часом пригнічувати набагато сильніше, ніж будь-які інші страхи, добре знайомі кожному з нас.

Так ось якраз у фільмі ''Привид'' з Патріком Суейзі в головній ролі (і з прекрасною Демі Мур, і з геніальної Вупі Голдберг в інших ролях) я знайшов (або не знайшов, але наблизився) до розуміння того, як все МОЖЕ ВІДБУВАТИСЯ після нашого відходу... Я дивився цей фільм сотні разів. І, мабуть, міг би дивитися ще та ще. Мені полегшало. Тоді. І це почуття не минуло й досі.

А чудовий актор Патрік Суейзі, який славився в кіношному середовищі своєю рідкісною мужністю і безстрашністю на зйомках, так само мужньо і безстрашно боровся з раком підшлункової залози, який був діагностований у нього в 2008 році. І 14 вересня 2009 року тихо помер, пішовши в той світ, в якому встиг уже побувати, виконуючи відому кінороль, яка запала мені в душу... Тільки тепер уже пішов назавжди.