Великий дракон

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2008

Скульптор: Francisco Polope

Розмір (см): 74x70 

Лімітована серія

Порцелянова історія

Ця старовинна японська казка про нас. Про нас із вами, друзі мої. Про тих, хто сьогодні – кожен на своєму місці – бореться з ворогом, який вдерся до нашої країни і сили якого вочевидь перевершують можливості України. Про тих, хто, беручись за якусь нову справу, мучить себе сумнівами про те, що вона йому не під силу, що не треба було навіть замахуватися на це, що цілком достатньо було обмежитися малим. І ці сумніви часто настільки пригнічують, що не дозволяють думати ні про що інше, крім одного, що добиває людину щодня: не треба було зв'язуватися, адже я не потягну…

Сивобородий професор, який супроводжував мене в поїздці Японією, був прекрасним оповідачем, багатогодинні розмови з яким я запам'ятав на все життя. Він не тільки хорошим оповідачем був, а ще й прекрасним психологом, який вміє зазирнути в найзатишніші куточки людської душі. Цю притчу він розповів мені, як зараз пам'ятаю, в крихітному ресторанчику в центрі Кіото, де ми з ним вирішили ввечері розпити невеликий глечик гарячого саке.

– Один хоробрий воїн повертався з походу додому. Дорогою трапилася йому річка. Довелося воїну знайти човняра і попросити його допомогти дістатися іншого берега. Коли човен досяг середини річки, з води раптом виринув лютий дракон. Тут же зчинилася страшна буря. Величезні хвилі жбурляли човен з боку на бік, крижана вода і страх сковували тіло. А дракон, який спостерігав за цим, лише злісно всміхався. Зазирнувши у вічі страшного дракона, човняр кинув весла і з жахом затулив руками обличчя.

–  Чому не гребеш? - крикнув воїн.

– Навіщо гребти? Хіба ти сам не бачиш, що це все марно? Адже ми все одно підемо на дно.

–  Мене вчили іншому –  людина не повинна покірно чекати на свою смерть. За життя треба боротись!

З цими словами воїн кинувся у воду. Дракон, який не чекав такої його сміливості, на мить розгубився. І цієї миті виявилося достатньо для того, щоб голова дракона, відсічена гострим самурайським мечем, незабаром спливла на поверхню річки, яка стрімким потоком понесла її вниз за течією. Вітер одразу стих і настала тиша.

–  Багато злих тварин живуть лише тому, що всі їх бояться, –  сказав професор, розливаючи охололий саке по маленьких порцелянових чашках. - Перестаньте тремтіти перед ними - і вони не посміють більше навіть показуватись перед вами...