Алегорія часу

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1994

Скульптор: José Puche

Розмір (см): 50x36

Лімітована серія

Порцелянова історія

Час... Невблаганний чинник нашого життя, який іноді прямо протилежно впливає на все, що з нами відбувається, у різні періоди земного існування. Час – він як велосипед без гальм. У ранній юності і молодості гальма не потрібні зовсім. Навіщо вони взагалі, якщо на тебе чекає стрімке (як кожному хотілося б) сходження, коли поставлені задачі часом змінюються частіше, ніж покажчики поворотів до них. А час тягнеться так повільно, так в'язко і неповоротко, що навіть не знаєш, чим би його підігнати, адже просто терпіння не вистачає дочекатися наступного на шляху подолання - струмка, кам'янистої гряди, поваленого ураганним вітром старого дерева, нарешті, самого себе, своєї лінощів і невпевненості, що періодично закрадається, у тому, що тобі під силу пройти наступне випробування. І коли ти в черговий раз досягаєш чергового відносно рівного майданчика, на якому можна трохи перепочити, набратися сил, осмислити досягнуте і намітити плани на майбутнє, цей невблаганний час без гальм, немов у шию, жене тебе далі, не дозволяючи зупинятися на досягнутому. І ти знову крутиш без утоми педалі свого прагнення до чергової поставленої мети, не бажаючи досягнуту вже вершину визнавати найголовнішою у своєму житті, максимально можливою. Або навіть зовсім неможливою, такою, яка у колишніх мріях здавалася абсолютно нездійсненою.

Нобелівський лауреат Шимон Перес, виступаючи за кілька років до своєї смерті в Києві, сказав, що масштаб людини визначається масштабом планів, які вона ставить перед собою. Незалежно від віку людини та її становища в суспільстві. Ось чому багато хто з нас, підсвідомо розуміючи це чи діючи в якісь моменти і зовсім несвідомо, прагнуть, щоразу досягаючи чергової вершини, оглядатися на всі боки, прикидаючи в умі: а чи не спробувати зробити хоча б ще один ривочок вгору, до нової вершини? І кожен з нас ніби відкладає на "трохи пізніше", на потім, на "не сьогодні" цей майбутній спуск вниз. Стрімкий та невблаганний. Без зупинок. Адже час - велосипед без гальм, і особливо це відчувається під час спуску. Коли він летить швидше за вітер, швидше за швидкість світла, швидше за політ думки. І не те що зупинити, а навіть призупинити його неможливо. Це час нашого життя, що витікає крізь пальці історії.

Тільки не треба шкодувати ні про що, чого виправити вже не можна. Тільки важливо встигнути виправити те, що ще можна виправити. Тільки необхідно не забути подякувати найближчим, долі і Господу за все, що довелося пережити...

У нашій колекції багато порцелянових годинників. Різних – великих та маленьких, настільних та камінних, іспанських та німецьких. Але саме ця робота чомусь "пробила" мене на розмову про вічне. Сподіваюся, що не дуже вас втомив.