Молода мати

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1980

Скульптор: Francisco Catala

Розмір (см): 39x32

Порцелянова історія

У кожному з нас мимоволі, у глибині свідомості, у генах, що передаються з покоління до покоління, живуть страх і тривога, і надія на краще майбутнє для наших дітей, настільки знайомі біженцям. Багато поколінь нашого народу, та й деяких інших народів також, пізнали на собі весь жах приниження та страждань, пов'язаних із втечею. На Землі, мабуть, не залишилося країн і народів, які не зазнавали насильства та гонінь. У різний час, внаслідок різних обставин, мільйони, сотні мільйонів людей, які вимушено залишили рідні місця, ставали вимушеними мандрівниками, яким щодня доводиться думати не про щастя, освіту та здоров'я своїх дітей, а про елементарну можливість прогодувати їх. Щоб просто вижити...

Старші брати та сестри розповідали мені в дитинстві про те, як у період окупації України фашистськими військами мама змушена була з чотирма дітьми (мал малого менший) на руках із Вінницької області кілька місяців (!) добиратися в «теплушках» до далекого Узбекистану. Ризикуючи щодня втратити своїх малюків на багатолюдних станціях, де всі думали лише про те, як роздобути ковток води та шматок хліба для виснажених близьких. Батько воював на фронті і допомогти родині нічим не міг...

За статистичними даними ООН, опублікованими напередодні Всесвітнього дня біженця, який відзначається у багатьох країнах сьогодні, 86 відсотків біженців становлять жінки та діти. Найбезпорадніші, найвразливіші, найбільш зневірені знайти безкорисливу допомогу серед чужих людей, яким проблеми біженців у кращому разі просто нецікаві.

Чи могли ми колись, слухаючи сумні розповіді наших матерів і бабусь про їхні військові поневіряння з дітьми на руках, уявити, що все це знову повернеться на нашу землю? В наш час?!.. Адже період нинішньої війни на українській землі вже набагато перевищив тривалість Великої Вітчизняної війни. Адже кількість вимушених переселенців у рідній країні вже давно обчислюється мільйонами. І якщо мільйон сирійських біженців для благополучної та процвітаючої Європи став неймовірним потрясінням, то що вже говорити про Україну, виснажену роками кровопролитної війни?

Цю чудову порцелянову роботу я довгий час шукав по всьому світу. Не спеціально, звісно. Не кинувши на це всі сили. Адже я знав, що одного разу знайду її обов'язково. І знайшов. В одній із поїздок до Бельгії. У маленькому містечку, яке нічим особливо не запам'ятовується. Правда, для мене воно стало пам'ятним тому, що вже багато років привезена звідти ця композиція тішить око і зігріває рідкісним теплом серце, в глибині якого дивним чином зберігся особисто, здавалося б, не пережитий біль вимушених біженців.