Відродження Феніксу

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2014

Скульптор: Francisco Polope

Розмір (см): 49х37

Лімітована серія

Порцелянова історія

Нічого подібного у моєму колекціонуванні не було ні до, ні після. Ніколи. Таке трапилося лише з цією великою та дуже яскравою композицією. Я її спочатку шукав. Потім знайшов та купив. А потім... повернув назад. І через якийсь час знову купив!

Втім, поясню все по порядку. Справа в тому, що постійно стежачи за творчістю видатного іспанського скульптора Франциско Полопе, я кілька років тому звернув увагу на його новий твір під назвою "Відродження фенікса". І ефектна картинка, і гарна назва так зацікавили мене, що, замовивши цю роботу, почав з нетерпінням чекати на її прибуття. Тим більше, що тема відродження з попелу давно й сильно хвилювала мене з особистих, так би мовити, причин. Стільки разів, скільки мені самому в житті доводилося, втративши, здавалося б, усе, починати спочатку, з нуля, з попелища, не кожному судилося пережити. І щоразу, повстаючи з попелу, я заспокоював себе фразою, вичитаною на зорі туманної юності: не страшно падати, страшно після падіння не піднятися...

Вдома велику фірмову коробку, яка прибула з Іспанії, відкривав з якимось незрозумілим хвилюванням. А, відкривши, одразу... розчарувався.

- Господи, та що ж це таке? - несподівано вирвалося у мене в присутності дружини.  Великий яскраво-червоного кольору виріб, що рясніє безліччю найтонших деталей і дивним чином передає пристрасть і біль птаха, який повстає з полум'я, що спалює, справило на мене таке гнітюче враження, що тут же коробку закрив. І відправив її на горище - з очей подалі, з серця геть... А потім взагалі домовився, щоб у мене покупку прийняли назад.

І так уже співпало, що в цей же період я вільний, так би мовити, від роботи час проводив у творчих пошуках емблеми для нашого майбутнього музею. І дивним чином так чи інакше все зводилося до ідеї використання в цій емблемі символічного образу птаха фенікса. Перебрав сотні, якщо не тисячі можливих варіантів. Поки раптом для себе самого не уявив картинку з двох таких птахів, яка б символізувала наші з моєю Галюнею життєві випробування, які привели нас у результаті до ідеї створити красу, якою можна було б ділитися з людьми.

І тут я знову мимоволі згадав роботу Франциско Полопе, від якої так швидко відмовився. ''Що ж я наробив?'' - подумалося мені. Адже автор хотів вразити уяву поціновувачів порцеляни не красою легендарного птаха, а внутрішньою боротьбою героя композиції за подолання неможливого - повернення до життя з небуття, яке спопеляє!..

Згадав себе самого в моменти непростих потрясінь, коли здавалося, що виходу із ситуації немає, що ''все пропало'', що нікому й ніколи не вдасться видертися знову з-під купи нерозв'язних, здавалося б, проблем. І вибирався ж! І навряд чи в той момент відродження міг виглядати спокійним та прилизаним. Запекла боротьба за виживання в самий момент боротьби нікого не красить. Швидше, навпаки, спотворює обличчя гримасою надриву всіх фізичних та моральних сил. І саме таким зобразив фенікса, який відроджується, у цій своїй роботі великий розумниця Франциско Полопе.

Тепер у нас у колекції знову є ця робота. І музейна емблема, яка так багато для мене символізує, теж, здається, прижилася.