Моє улюблене місце

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2001

Скульптор: Juan Carlos Ferri Herrero

Розмір (см): 13x15

Порцелянова історія

Я дуже люблю цю просту, на перший погляд, композицію. Вона мені багато про що нагадує. Напевно, кожен з нас у дитинстві мав щось подібне. Якесь своє улюблене місце, в якому можна було б у хвилини незаслуженої образи (або, що траплялося набагато частіше, у моменти дитячих мрій) усамітнитися від усього дорослого і несправедливого, як нам тоді здавалося, світу, щоб побути наодинці. Але оскільки в моєму дитинстві такого свого містечка не було зовсім, то й усамітнюватися мені було ніде.

Зате в мене була така валіза - з щільного спресованого коричневого картону з металевими набійками з усіх боків. З цією валізкою я щопонеділка вирушав у далеку дорогу до свого інтернату, який знаходився тоді в районі Виставки. О шостій ранку я сідав у порожній салон тролейбуса 12-го маршруту, який ходив від площі Ленінського комсомолу (зараз - Європейська) до Виставки. Їхати треба було хвилин 40, і за цей час можна було стільки всього гарного навигадувати собі про майбутнє своє життя, що часом на зупинці "Школа-інтернат" (вона, до речі, і зараз так називається, хоча інтернату там уже багато років немає) навіть не хотілося виходити, не додивившись до кінця свій вигаданий "фільм"...

А купив цю порцелянову композицію я в "карликовій" державі, яка знаходиться у великому та дуже гарному місці на кордоні Іспанії та Франції. І називається те місце Андорра. Тоді, приїхавши на матч збірної України з командою цієї малесенької країни, я за давньою традицією вирушив шукати сліди порцелянових цивілізацій, і в одному магазинчику таки знайшов те, за чим полював.

Придбавши відразу кілька рідкісних виробів, я розрахувався з милою продавщицею, попросивши важкі коробки доставити в готель, де ми зупинилися.

На футбольному матчі (який закінчився, до речі, на той момент із рекордним для нашої збірної результатом 6:0) деякі колеги намагалися "підколоти" мене сумнівами щодо запізнілої доставки фарфору. Але все це було марним. Придбаний в Андоррі фарфор таки добрався до місця свого призначення – до Києва.