Бережись!

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1974

Скульптор: Julio Fernández

Розмір (см): 33x40

Порцелянова історія

Ця порцелянова композиція, яку я придбав на одному з американських сайтів, добре передає наш стан під час першої поїздки до США. В Атлантік-Сіті ми опинилися в епіцентрі найсильнішого снігового урагану. Незважаючи на всі страхи, викликані тривожними попередженнями рятувальних служб, нам спочатку таки щастило. На автобусній станції Атлантік-Сіті, куди ми прибігли з валізами в руках (адже таксі в місті вже не працювали!), нам пощастило сісти в єдиний автобус, що вирушав до Нью-Йорка.

Знаєте, у старих американських фільмах часто показували такі довгі сріблясті автобуси, схожі на потужні локомотиви, за кермом яких зазвичай знаходилися неймовірно повні водії-негритянки? У нас все було точно, як у кіно.

Автобус мало не в непроглядній сніговій темряві мчав уперед по нечищених міжміських трасах, на узбіччях яких стирчало безліч легкових машин, які злетіли з дороги. Де-не-де з'явилися рятувальники, які лопатами спритно вигрібали з високих кучугур людей, які потрапили в біду.

Наша темношкіра амазонка мчала без страху та докору, зупиняючись через кожні 20 хвилин тільки для того, щоб очистити від зледеніння лобове скло та дзеркала.

У Нью-Йорку, куди ми дісталися пізно ввечері, побачили несподівану картину. Транспорт вулицями не ходив взагалі. По Бродвею (на якому у цей час доби зазвичай неможливо протиснутися крізь натовп туристів), немов насолоджуючись фантастичною неймовірністю ситуації, хвацько мчали ... лижники! Снігові кучугури доходили до вікон другого поверху. І навіть у цьому сюрреалістичному кошмарі нам (із валізами в руках!) спочатку вдалося потрапити у дивом ще працюючу підземку, а потім встигнути в останній потяг, який вирушав до Бостона.

Важко уявити щастя виснажених цим божевіллям мандрівників, які нарешті зайняли останні вільні місця в останньому вагоні останнього потяга, що вирушав з вокзалу... Але ми дійсно були щасливі. Щоправда, наше щастя тривало недовго. За кілька годин нешвидкої їзди наш потяг зупинився у чистому полі. Стривожені провідники намагалися заспокоїти пасажирів як могли. Буфети спорожніли миттєво. Але невдовзі якимось неймовірним чином рятувальники доставили до занесеного снігом потяга гарячу каву та булочки. І їх вистачило всім!

Через 8 чи 9 годин рух на залізниці було відновлено. І ми благополучно продовжили свій шлях у чудове місто Бостон. Повинен зауважити, що представлена ??до вашої уваги фігурка -- одна з майже тисячі порцелянових виробів, у різні роки знайдених на спеціалізованих американських інтернет-сайтах. Довгий час Сполучені Штати були (а, можливо, й зараз ще залишаються) найбільшим у світі ринком антикварної та сучасної європейської порцеляни. Так що, незважаючи на своє вельми умовне відношення до розказаної історії, ця композиція до Америки точно має пряме відношення.