Тайський танець

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2012

Скульптор: José Santaeulalia

Розмір (см): 40x34 

Лімітована серія

Порцелянова історія

Наші київські друзі вирушили зустрічати Новий рік на острів Пхукет у Таїланді. Якось я вже розповідав про те, як доля вберегла нас від поїздки до цієї країни буквально за добу до того, як на узбережжі острова, куди ми мали прилетіти, обрушилися хвилі страшного цунамі. Сила стихії була настільки потужною, що разом з людьми, машинами та спорудами вода піднімала на висоту найвищих пальм і далі несла в море, як паперові кораблики з дитячого зошита, навіть величезних слонів, які голосно стогнали від безсилля.

Коли ми за кілька років опинилися на Пхукеті, багато з тих трагічних подій місцеві жителі вже постаралися забути, стерти з пам'яті. Добрі, усміхнені, поступливі тайці знову жили своїм звичним життям, привітно зустрічаючи туристів з усього світу і виробляючи відомий своєю високою якістю каучук на безмежних доглянутих плантаціях. Після морських прогулянок та екскурсій на ферми з розведення слонів ми з дітьми вечорами частенько вирушали до столиці острова місто Патонг. Кожна поїздка була справжньою подорожжю. По-перше, їхати доводилося на місцевих тук-туках (авторикшах, червоні та жовті відкриті фургончики яких виглядали як яскраві пересувні різдвяні ялинки). Вони світилися безліччю вогнів і музика в них грала так голосно, що ми зовсім не чули одне одного.

У вечірньому Патонгу завжди панувала атмосфера свята. Там усі співали, пили, їли, гуляли. Відвідували "циркові" вистави. Ці "цирки" там були буквально на кожному кроці і показували в них такі незвичайні фокуси, які захоплення туристичної публіки, звичайно ж, викликали, та ось тільки не всі з них навіть пристойно переказувати. Але найбільше враження на нас справило відвідування місцевого театру. Відразу зауважу, що театр там дійсно справжній. Нехай навіть із дещо простуватим репертуаром, зате з чудовими акторами, які мають просто унікальні танцювальні та вокальні здібності.

Ми не відразу здогадалися, що всі ролі у виставі – і чоловічі, і жіночі, і дитячі – виконували лише юнаки. Просто юнаки, які стали в результаті різних операцій дівчатами, явище дуже поширене і навіть популярне в Таїланді.

Нам розповідали, що для хлопчиків із бідних тайських сімей традиційно є лише два шляхи вирватися із цих злиднів - тайський бокс і тайське "перевтілення" у дівчат, на яких, виявляється, існує дуже великий попит. Наприклад, у великих світловолосих скандинавів, які приїжджають на Пхукет по "цю саму справу"...

Нам театральний виступ загалом сподобався. Тільки, коли після вистави буквально всі актори вийшли на вулицю і з дивною готовністю кинулися пропонувати туристам свої обійми для селфі, ми скромно вирішили участі у цьому не брати. Але, зустрівши невдовзі на одному з американських сайтів сьогоднішню чудову композицію, я, природно, не міг відмовити собі в задоволенні поповнити нею нашу порцелянову колекцію. Аж надто привабливою вона мені здалася. Та й усі ці спогади про театральний Таїланд раптом якось одразу нахлинули.