Жіноче щастя

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1993

Скульптор: Enrique Sanisidro

Розмір (см): 56x26

Лімітована серія

Порцелянова історія

Я вже розповідав про незвичайну серію робіт, створених іспанським скульптором Енріке Санісідро. У різні роки мені вдалося зібрати майже всю серію зовсім дивовижних людських образів, створених у техніці, яку ні до, ні після того мені більше не доводилося зустрічати. Причому, роботи цього майстра, випущені невеликим накладом, який відразу розійшовся по всьому світу, мені доводилося зовсім випадково знаходити то в Португалії, то на Канарських островах, то в столиці Домініканської Республіки Санто-Домінго, а то й зовсім у якомусь маленькому магазинчику на півночі Шотландії. І мушу зауважити, що кожного разу, коли я привозив здалеку нову для колекції, але часом стару за часом випуску роботу, я раптом зовсім несподівано для себе починав сприймати її інакше.

Так, наприклад, було і з цим твором, знайденим нами з дружиною в одному з португальських містечок багато років тому. Час був інший. В Україні все було інакшим. Ми також були іншими – і молодшими, і веселішими від того, що життя вкотре подарувало нам чудову нагоду для захоплюючої подорожі. І ця робота вже добре знайомого нам скульптора сприймалася нами зовсім інакше. Вона називається "Жіноче щастя". Таким жіноче щастя і уявлялося нам тоді - неспокійним, важким, клопітним, багатодітним, як у цьому сюжеті. Але - неповторно прекрасним. Нам-то це було добре знайоме, до найменших відчуттів... Тому й захотілося відразу придбати цю досить велику роботу і тягнути її з собою в Україну, пам'ятаючи старе правило: помучитися доведеться кілька днів, а насолоджуватися потім - все життя...

Ось дивлюся я останнім часом на цей твір - і... не насолоджуюся. Не можу. Усе спливають перед очима сюжети про біженок, змушених кинути на милість окупантам все нажите за довгі роки життя і прямувати в незвідані ще випробування з найдорожчим багатством на руках, з рідними дітками. Адже це також жіноче щастя - дітки поруч, слава Богу, живі. Тільки якесь воно це жіноче щастя вже зовсім інше. У порівнянні з тим, довоєнним, теж, мабуть, непростим. Але зовсім іншим... Ах, війна, що ж ти, підла, наробила?

Але життя продовжується. Значить житимемо. І дітей народжуватимемо. І Україну відбудовуватимемо. І в світле наше мирне майбутнє віритимо.