Час відпочинку

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1982

Скульптор: Vicente Martínez

Розмір (см): 23х42

Порцелянова історія

Подобається вам чи ні, але мені ця сюжетна сценка завжди нагадувала тільки одну літературну героїню, про яку автори, що її породили, писали так: «Словник Вільяма Шекспіра, за підрахунками дослідників, становить 12 000 слів. Словник негра з людоїдського племені "мумбо-юмбо" складає 300 слів. Еллочка Щукіна легко і вільно обходилася тридцятьма». Я думаю, ви вже здогадалися про те, що йдеться про яскраву героїню блискучого роману Ільфа і Петрова "Дванадцять стільців", яка запам'ятовується назавжди. Уперше я побачив цю роботу в далекому та чудовому місті Буенос-Айресі.

Це було дуже давно. Та й саме перебування в столиці Аргентини було настільки офіційним і коротким, що багато ні побачити, ні, тим більше, відвідати мені тоді не вдалося. А ця порцелянова композиція кинулася мені в очі і запам'яталася лише тому, що в дальню поїздку я якраз узяв з собою роман "Дванадцять стільців", який не займав багато місця в багажі, який і читати завжди (з будь-якого місця!) було зручно, та цитувати смішно. ''Хаміте... Поїдемо на таксо... Парніша... Жах... Морок... Знаменито... Не вчіть мене жити...'' До речі, остання фраза з дуже короткого репертуару Елочки-людожерки набагато пізніше обросла звичним тепер уже продовженням «... краще допоможіть матеріально».

Побачив я цю фігурку в досить несподіваному місці - у вітрині шикарного готелю, де мені з колегами пощастило зупинитися на кілька днів. Спроб уточнити, чи продається ця гарна річ, я навіть не робив, оскільки великої цікавості до порцеляни на той час ще не виявляв. Чесно кажучи, жодного інтересу до порцеляни тоді не виявляв взагалі. Тому обмежився уважним і багаторазовим розгляданням предмета, що так характерно ілюструє щойно вкотре прочитану мною книгу. Ось чому порцелянова Еллочка-людожерка запам'яталася мені так добре, що через багато років, зустрівши її на одному з інтернет-аукціонів, я безпомилково визначив: вона... Точно вона. Тепер ця досить велика і при цьому вельми витончена композиція нагадує мені славетний Буенос-Айрес, місто з широченними і дуже красивими проспектами, а також неймовірно по-європейськи привабливими жінками. Куди привабливішими, ніж героїня роману Ільфа і Петрова.