Сервізи чайні та кавові

Країна: Японія

Мануфактура: Сацума

Дата створення: кінець ХIX - початок XX ст.

Порцелянова історія

Нещодавно ходили з родиною до чудового столичного музею Богдана та Варвари Ханенків. Бували в ньому багато разів. І все одно з кожним відвідуванням вдавалося відкрити для собе щось раніше не побачене, не зазначене, недостатньо уважно розглянуте. А тут ще привід такий інтригуючий з'явився – співробітники музею вирішили виставити невелику експозицію фарфорових виробів, присвячену темі чаювання та всього іншого, пов'язаного з насолодою десертами.

Отримали величезне задоволення від споглядання тонкої розписної краси виробів, виготовлених на знаменитих порцелянових мануфактурах у Відні, Севрі, Мейсені, Англії, Китаї, Росії. У нашій домашній колекції зібрано сотні предметів посуду і цих, і багатьох інших мануфактур. Якось спеціально вони не відбиралися. Просто так вийшло, що за роки колекціонування у наших запасниках потихеньку накопичувалися фантастично гарні українські, італійські, австрійські, богемські, англійські та радянські чайники і чайні сервізи. А останніми роками цю чайно-кавову частину нашої колекції особливо часто поповнювали знайдені у країнах Західної Європи та Скандинавії вироби з Японії та Китаю.

Деякі зразки таких виробів я вирішив показати вам. Хоча добре розумію, що отримати повне уявлення про їхню красу та складність застосування різних технік при їх створенні вкрай важко. Ці чайники, кавники, цукорниці, молочники, блюдця і філіжанки настільки багатошарово прикрашені, що розглядати їх хочеться, наближаючи до самих очей. Тим більше, що деякі чашки, виготовлені з найтоншої (але при цьому неймовірно міцної) кістяної порцеляни, надзвичайно тонкі і, якщо піднести їх до яскравого світильника, то видно, наскільки вони практично прозорі. І при цьому на денцях деяких з них на світлі можна розглянути фірмовий знак старих японських майстрів - портрет гейші, багатий безліччю найтонших деталей. Якщо ж світильник вимкнути, то цей портрет зникає і перед вашими очима залишається звичайне біле денце чайної чашки... Таке диво.

Не буду більше втомлювати вас докладним описом цих казкових творів порцелянового мистецтва. Краще розповім коротку історію. Якось група випускників престижного лондонського університету вирішила відвідати свого старого професора. Всі вони вже стали успішними бізнесменами. Їм було, про що поділитися з людиною, яка багато чому їх у студентські роки навчила. Деякі гості розповідали про свої успіхи, деякі перераховували труднощі, з якими довелося зіткнутися у реальному житті.

Запропонувавши всім чай, професор приніс із кухні підніс, заставлений різними чашками - порцеляновими, скляними, кришталевими. Одні були простими, інші дуже дорогими.

Коли гості швидко розібрали посуд, професор сказав:

- Зверніть увагу на те, що практично кожен з вас взяв собі чашку дорожче і красивіше. Прості та дешеві залишилися недоторканими. Є над чим задуматися... Кожному здається, що мати найкраще для себе нормально. Але не багато хто замислюється над тим, що на якості чаю це ніяк не позначається. Адже сама по собі чашка не робить чай смачнішим. Насправді все, чого ви хотіли, був просто чай, а не чашка. Але ви не тільки вибрали чашки кращі, але ще й мимоволі спробували порівняти їх із тими, які взяли ваші колеги. Зрозумійте: життя - це чай. А чашки – це робота, гроші, становище у суспільстві. Чашки – лише інструменти для підтримки та утримання життя. Те, яку чашку ми маємо, не відображає повною мірою і не впливає на якість нашого життя. Іноді, концентруючи свою увагу на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самого чаю. Так ось: найбільш щасливі не ті люди, які мають все найкраще, а ті, хто здатний отримати все найкраще з того, що має.

Мав рацію, напевно, старий професор. Мав рацію. Мав рацію у головному. Але не в усьому, як на мене. Пити смачний чай із звичайної чашки – радість. Пити смачний чай із чашок, про які я вам сьогодні розповів, – блаженство.