Тарілка

Країна: Туреччина

Дата створення: 2019

Розмір (см): 50

Порцелянова історія

Під час екскурсій старовинними палацами Стамбула я, ясна річ, не забував особливої ??уваги звертати на вироби з порцеляни. Слід визнати, що їх у султанських покоях і парадних залах зустрічалося чимало. У палаці Топкапи (побудованому при султані Мехмеді Фатіхе (Завойовнику), який особливо прославився в період проживання в ньому султана Сулеймана (Чудового) зі своєю коханою дружиною Хюррем-султан (Роксоланою), зібрана велика колекція порцелянового посуду. Найкращі зразки цієї колекції виставлені в окремому музеї, розташованому поруч із палацовою кухнею. За радянських часів такі підприємства громадського харчування називали фабрикою-кухнею. Ще б пак. Адже на цій величезній фабриці з приготування їжі щодня виготовлялися десятки тисяч страв для 5 тисяч постійних мешканців палацу, гарему та численних високих гостей. І під час зустрічі багатьох із них їжа подавалася на вишуканому посуді, привезеному з Китаю, Японії, Франції, Австрії, Італії. Особливе місце в колекції порцеляни займають сервізи, подаровані правителям Османської імперії європейськими королями і російськими царями.

У палаці Долмабахче, який служив резиденцією останнім султанам імперії і в якому закінчив свій життєвий шлях перший президент Турецької Республіки Ататюрк, з подивом для себе виявив багато ваз, привезених з Японії. Легко впізнаваний стиль майстрів мануфактури Сацума особливо привертає увагу на тлі традиційних східних інтер'єрів і неймовірної величезної кількості фантастично красивих кришталевих люстр, подарованих султанам англійськими монархами.

Кілька сотень ваз японських умільців Сацуми, з якими я неодноразово знайомив вас у своїх нотатках, займають особливе місце і в скромній колекції вашого покірного слуги. Вони відрізняються від китайських та європейських фарфорових виробів не тільки і не стільки стилістикою розпису, скільки особливою технікою, яка дозволяє багатошарово та яскраво прикрашати композиції безліччю найтонших деталей. Вази Сацуми часом схожі на твори у 3D-зображенні. І це відразу ж впадає у вічі. Особливо порівняно з виробами інших мануфактур, які просто розписують свої твори. Щоправда, тих, хто розписує часом, слід визнати, геніально…

І тут я помітив одну закономірність, яка тісно пов'язує майстрів Сацуми з їхніми турецькими колегами. Турки, не знаючи технології виробництва твердої порцеляни, при цьому сотні років славлячись своїми виробами з кераміки, навчилися робити зовсім неможливі речі. Мені пощастило на власні очі побачити це у Каппадокії, у центрі старовинної турецької провінції Анатолії, де й сьогодні талановиті майстри продовжують творити справжні рукотворні дива керамічного мистецтва. Видобуючи особливу глину на берегах Червоної річки, тутешні умільці одного разу спробували додавати в глиняну масу подрібнені кристали гірських порід. Керамічні вироби, отримані завдяки цьому, ставали тонкими, легкими та дзвінкими, як західноєвропейська порцеляна! А застосування складної техніки накладання яскравих рельєфних деталей і майстерний розпис дозволили їх тарілкам, глечикам і сюжетним картинам (які складаються з великих плиток) стати унікальними у своєму роді.

Я, звичайно, не втримався від того, щоб купити кілька таких виробів. Представлену до вашої уваги об'ємну настінну тарілку мені вдалося знайти на знаменитому стамбульському Гранд-Базарі, або, як його ще називають, Капали-Чарші. Ми довго говорили з майстром, який багато років тому створив цілу майстерню, на якій зараз працюють близько ста фахівців, про тонкощі цього складного виробництва. І, зрештою, довелося мені потім весь шлях нашої довгої подорожі носити в руках придбане диво, не ризикуючи здавати його в багаж. Натомість пам'ять про це назавжди тепер збережеться у нашій київській колекції.