Ваза

Країна: Голландія (Нідерланди)

Дата створення: перша третина ХХ століття

Висота (см): 46 

Порцелянова історія

Знаю, знаю, знаю. Добре знаю про те, що постійними читачами моєї «порцелянової» рубрики знайомство з вазами не вітається. З розумінням ставлюся до цього, оскільки і сам спочатку також не міг зрозуміти, в чому ж принадність цих виробів, на відміну від сюжетних композицій з безліччю фігурок і тонких деталей, здатних привернути до себе увагу хіба що витонченістю розпису або пізнаваною картинкою, зображеною під глазур'ю. І все-таки, маю зауважити, що при уважному вивченні вази можуть бути не менш цікавими, ніж сюжетні роботи. Тим більше, якщо вони ще пов'язані з незвичайною історією появи в нашій колекції.

Наприклад, представлена вашій увазі ваза була привезена мною з Голландії років 20 тому. І запам'ятався мені цей твір блискучою розповіддю місцевого екскурсовода про одного з найзнаменитіших вихідців із землі голландської – Еразме Роттердамського. Втім, сам знаменитий учений і богослов, відомий в епоху Північного Відродження як «князь гуманістів», нерідко називав себе не тільки голландцем (народився в Роттердамі, до речі, рівно 550 років тому, 28 жовтня 1469), але і німцем, і французом, оскільки життя він вів кочове.

Будучи блискучим філософом і письменником, він постійно перебирався з однієї країни до іншої -- з Англії до Італії, з Франції до Німеччини. Наймогутніші правителі Європи на той час -- Генріх VIII Англійський, Франциск I Французький, Карл Іспанський (майбутній імператор Священної Римської імперії), папи, кардинали і навіть найвідоміші вчені вважали за честь перебувати з ним у листуванні. Найбільші університети – Оксфордський, Кембриджський, Туринський, Брюссельський – запрошували на професорські посади. І нерідко він приймав ці запрошення, залишаючись у тому чи іншому університеті на кілька років, щоб читати лекції з грецької мови чи богослов'я, які викликали захоплення не лише у студентів, а й серед відомих викладачів.

Але найбільшу славу Еразму Роттердамському (чий знаменитий портрет роботи Гольбейна напевно звертав на себе увагу кожного, хто бував у Луврі) приніс невеликий твір, написаний, за його ж визнанням, від «нічого робити», під час тривалого переїзду з Італії в Англію в 1509 ролці. Називалося воно «Похвала дурості» і являло собою спробу поглянути на навколишню дійсність, а також життя всього людства, на весь світ з погляду… дурості. Спроба, слід визнати, вдалася. Точка зору, яка виходила з такої загальнолюдської, властивої всім часам і народам якості, як дурість, дала можливість автору намалювати своєрідний портрет всього людства. І саме цей загальнолюдський характер твору зробив його не застарілим навіть через багато століть. Більше того, деякі думки з «Похвали дурості» здаються надзвичайно актуальними й досі. І, можливо, навіть зараз особливо. Незалежно від того, до якого часу чи якої нації належить людина, яка читає ці думки. Судіть самі:

«Тим і відрізняється мудрець від дурня, що керується розумом, а не почуттями».

«Найнижча погань завжди приводить натовп у захоплення, бо значна більшість людей заражена дурістю».

«Війна, яка настільки всіма славиться, нерідко ведеться дармоїдами, звідниками, злодіями, вбивцями, хронічними боржниками, але аж ніяк не освіченими філософами».

«Потурати слабкостям своїх друзів, заплющувати очі на їхні недоліки, захоплюватися їхніми пороками, як чеснотами, -- що може бути ближчим до дурості?»

«Справді дві великі перешкоди стоять на шляху правильного розуміння речей: сором, який наповнює душу, наче туман, і страх, який перед небезпекою утримує від сміливих рішень. Але дурість із дивовижною легкістю жене і сором, і страх…»