Доміно

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1970

Скульптор: Fulgencio García

Розмір (см): 28x18

Порцелянова історія

Ця фігурка - одна з найулюбленіших мною. Їй майже 50 років, але вона чудово зберіглася. Створена в бісквіті композиція, як мені здається, м'якше передає всю ніжність, з якою скульптор ліпив образ маленького арлекіна, який зняв черевик з правої ноги, так і задрімав прямо на підлозі, біля підніжжя колони. Про вік роботи говорить і відсутність фірмового тавра блакитного кольору. Впізнаване всіма тавро знаменитої іспанської мануфактури з'явилося трохи пізніше. А на цій роботі зафіксовано один з перших варіантів - у вигляді начебто видряпаних літер Lladro. І цей знак, внесений до всіх довідників, надає роботі особливої ??цінності.

Цю статуетку я випадково знайшов в одній із антикварних крамниць у німецькому Дюссельдорфі. І вирішив придбати її не тільки тому, що вона якось одразу запала мені в душу, а ще й як пам'ять про одну з болючих поїздок до Німеччини. Було це десь 1997-го чи 1998-го року. Точно пам'ятаю, що тоді ще в цій країні розраховуватися доводилося німецькими марками, отже, це було ще до запровадження європейської валюти.

Приїхали ми з дружиною в Берлін на консультацію до найвідомішого німецького очного хірурга, за підручниками якого, як ми дізналися трохи пізніше, майбутні офтальмологи навчалися в медичних вишах усього Радянського Союзу. Консультація була короткою. Подивившись мої штопані-перештопані очі, професор запропонував негайно зробити, на його думку, не дуже складну операцію. Причому пропозиція ця була зроблена в такій рішучій формі, що у нас навіть не виникло думки засумніватися у необхідності проведення хірургічної процедури. Спілкуватись із професором нам допомагав співробітник українського посольства, який теж вирішив разом з нами покладатися на досвід знаменитого фахівця.

Операцію зі зміцнення рогівки правого ока професор вирішив проводити з використанням новітньої кріоапаратури, запевняючи нас у повній безпеці процедури. Не буду довго розповідати, як усе відбувалося і чим закінчилося. Закінчилося все плачевно - не розрахувавши якогось спеціального режиму, цей знаменитий проФЕсор рогівку мені благополучно... пропалив! Так-так, саме пропалив. Коли вже в готелі ми зрозуміли, що ситуація стала не на жарт серйозною, знову кинулися до клініки, якій були заплачені чималі гроші. Професора на місці не виявилося, а без нього ніхто з лікарів навіть оглянути мене не побажав…

Негайно, найближчим рейсом, повернувшись до Києва, я поїхав до центру мікрохірургії ока, де Сергій Риков та Наталія Пасічникова, на той час молоді, але досить досвідчені українські фахівці, не обтяжені ще високими медичними званнями, зробили те, чого не вдалося зробити німецьким знаменитостям. Довго робили, болісно (в повному для мене сенсі слова), але зробили блискуче. За що я їм буду вдячний завжди.

Як потім виявилося, з цього випадку розпочався в моєму житті етап, який в побуті називається «принципом доміно». І посипалися на мою голову історії, одна болючіша за іншу. То автомобільна аварія, то важка травма ноги під час гри у футбол, то перелом щелепи, який трапився під час видалення зуба.

Часто дивлюся на цього прекрасного хлопчика з нашої колекції і тихо тішуся життю. Чесно кажучи, я за давньою своєю звичкою тішився життю і під час усіх цих потрясінь і випробувань, усвідомлюючи, що щоразу все могло закінчитися набагато гірше, ніж закінчилося насправді. Не втомлююся повторювати, що Боженька на кожного з нас звалює рівно стільки, скільки ми можемо нести. Не більше й не менше. І знаєте, чому я не тільки вірю, а абсолютно точно знаю, що чим болючіше і важче в якійсь ситуації, тим безумовно краще? Тому що це говорить лише про те, що скоро лиху прийде кінець. І найпрекрасніше в будь-якому випробуванні - його завершення. Особливо якщо все завершується благополучно.