Розкішний букет

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1992

Скульптор: Antonio Ramos

Розмір (см): 20x16

Порцелянова історія

Я довго відкладав цю "порцелянову" історію "на потім". Вважав, що спочатку читачам такої незвичайної рубрики слід було б розповісти про твори значніші - рідкісні, унікальні, найбільші, найяскравіші, найвиразніші. Тих самих, які найбільше запам'ятовуються, зрештою. Адже в нашій колекції зібрано чимало робіт, які вже стали самостійними історіями.    

А цю просту, на перший погляд, фігурку щоразу хотілося притримати. Спочатку тому, що треба було лише викликати інтерес до колекціонування порцеляни. Потім потрібно було спробувати пояснити всі тонкощі технологічного процесу створення знакових виробів, які належать різним відомим мануфактурам. Потім, коли інтерес вже був викликаний і розуміння тонкощів мистецтва створення порцелянових чудес стало зрозумілим для багатьох читачів цієї рубрики, я звернув увагу на те, що справжній резонанс викликають роботи складні, масштабні, багаті на безліч героїв композиції і які відрізняються динамічним, захоплюючим сюжетом. Ну, і як же тепер на тлі всього вищесказаного мені було знову повертатися до ідеї презентації цієї простенької дівочої фігурки?

І все-таки... Саме з цієї фігурки почалося наше захоплення порцеляною. Це вже потім було безліч поїздок фарфоровими музеями і знаменитими мануфактурами. Це вже потім був багаторічний божевільний пошук робіт, які сподобалися, унікальність походження яких і їх реальна вартість ставали зрозумілими лише з роками занурення в цю неймовірно захоплюючу подорож по незвіданому для нас шляху. Це потім були і несподівані приємні знахідки, і гіркі розчарування, і справжні маленькі трагедії, пов'язані з втратою творів, які ніколи не судилося зустрічати...

А поки що ми, зайшовши з маленькими тоді ще дітьми в сувенірну лавку в курортному містечку на Мальорці, вперше відкрили для себе красу порцеляни. Ми довго розглядали дві роботи - ось цю дівчинку з букетом квітів та рибальський човен з дідусем, онуком та собачкою. Човен на той раз купити нам не судилося. Він здався нам надто великим. Ось чому вибір довелося зупинити на маленькій дівчинці. Треба ж було з чогось починати...

Хоча чому треба? Цього я не можу зрозуміти й досі. І досі до кінця так і не впевнений, що тоді вчинив правильно, зробивши перший крок у цьому незвичайному напрямку. Щоправда, ні про що не шкодую. І дуже вдячний за це своїй мудрій дружині, яка підтримала тоді мене в цьому збиранні і підтримувала протягом усіх цих довгих років. Все, про що я навіть не мріяв, збираючи колекцію, я вже давно отримав - і радість знахідок, і насолоду красою, і задоволення володінням унікальних робіт.