Юний Бетховен

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1996

Скульптор: Joan Coderch

Розмір (см): 24x23

Лімітована серія

Порцелянова історія

До вашої уваги пропонується цікава, на мій погляд, фігурка юного Людвіга ван Бетховена, геніального німецького та австрійського композитора та піаніста. Це третя подібна робота іспанських фарфорових скульпторів у серії, присвяченій юним геніям. Щоправда, у нашій колекції вона була першою. І з'явилася за дуже незвичайних обставин.

Знайти та придбати цю композицію мені вдалося в Римі під час поїздки з колегами-редакторами, які висвітлювали перший державний візит українського президента до Італії. Музикою Бетховена я захоплювався давно. Але ніяк не очікував саме в італійській столиці зустріти присвячену йому порцелянову фігурку, створену майстрами іспанської мануфактури.

У цій роботі Бетховен зображений у тому віці, коли композиторська слава була йому ще невідома. Хоча музичною творчістю він вже досить успішно займався. До цього періоду відноситься написання ним трьох сонат і кількох пісень, серед яких популярна пісня "Сурок".

Ставши у 17 років, після смерті матері, главою сім'ї та прийнявши на себе турботи про молодших братів, Людвіг більше часу приділяє спочатку роботі в оркестрі, а потім і сольним виступам, які йому незабаром дозволили заговорити про себе як про блискучого піаніста-віртуоза. Щоправда, майже в цей же час він створює знамениту "Пісню вільної людини" (у якій є слова: "Вільний той, для кого нічого не означають переваги народження та титул"). А невдовзі, вже стрімко втрачаючи слух і болісно це переживаючи, він захоплюється переробкою (про це мало кому відомо) російських та українських народних пісень.

Втім, історія придбання цієї фігурки до музики не має відношення. Купив я її у великій сувенірній лавці у центрі Риму, не забувши запастися різними подарунками для київських друзів. Серед куплених сувенірів були й гарні запальнички у вигляді пістолетів та гранат. Здавши особисті речі у багаж, ми дочекалися приїзду президента, а потім команди на виліт. Літак потихеньку вже прямував до злітної смуги, коли раптом був зупинен джипами озброєних карабінерів, яких супроводжувала машина вибухотехніків та "швидка допомога".

Почувши про те, що «сеньйору Швецю» необхідно покинути борт українського літака і повільно спуститися по трапу, який під'їхав, я прийшов у стан шоку. Просто переді мною на бетоні стояла моя скромна валіза, на яку були наведені автомати карабінерів. Відкривав її я руками, які тремтіли від хвилювання. Зрозуміло, чому. В ілюмінаторах легко упізнавались знайомі обличчя, які виражали крайню ступінь здивування.

Першою дістав невелику коробку з Бетховеном. Потім «гранати»... Ах, ось воно що!

Під час зворотного польоту до Києва тільки й розмов було про мою «контрабанду». До речі, тоді, перевіривши дію цих модних запальничок, мені їх повернули і дозволили знову відправити в багаж.