Одна на господарстві

Країна: Данія

Мануфактура: Royal Copenhagen

Дата створення: 1950-ті роки

Розмір (см): 22х12

Лімітована серія

Порцелянова історія

Якось ми з дружиною і дітьми вирішили провести відпустку у невеликому затишному готелі на морському узбережжі в Туреччині. Місце відрізнялося тим, що готель був ніби затиснутий двома високими горами і вузький кам'янистий пляж, на який я щоранку виходив плавати у відкритому морі ще до сходу сонця, здавався частиною тихої бухти.

Так рано там нікого не було. Тільки я та літній прибиральник, який акуратно розставляв білі пластикові лежаки ближче до води.

І ще там були кози. З першими променями сонця вони спускалися з гір по крутих скелях так швидко і спритно, що навіть важко було зрозуміти, як їм це вдається робити, адже під ногами вони мали лише вузькі (і слизькі!) смужки гірських порід. Здавалося, будь-який рух може призвести до падіння. Але цього не траплялося жодного разу. І щоранку я, затамувавши подих, спостерігав за цим їх небезпечним «скелелазінням», яке викликало з боку одночасно і страх, і захоплення.

Прибиральник пляжу, з яким я якось поділився своїми спостереженнями, лише усміхнувся у відповідь. А потім розповів мені історію, яку він почув у дитинстві від свого батька. Вони тоді жили в невеликому поселенні в такій же гірській ущелині. І для того, щоб потрапити в сусіднє містечко, в якому його батько працював годинникарем, тому доводилося щоранку вирушати в довгу дорогу такими ж крутими і вузькими гірськими стежками -- без поручнів або будь-якої іншої страховки.

-- Дивитись без жаху на те, як батько йде на роботу вздовж глибокої ущелини було неможливо, - згадував прибиральник. -- Так само, як бачити його повернення додому -- з сумками, повними продуктів для нашої великої родини. Якось я запитав у батька, як йому вдається подолати страх. І він відповів мені: «Знаєш, синку, життя змушує не звертати на це уваги. Якщо перед тобою стоїть мета нагодувати свою родину і якщо іншої можливості, крім наданої долею, у тебе немає, будеш (з вдячністю і за це) йти до своєї мети, щоразу думаючи не про страх, а лише про те, як виконати свій обов'язок перед тими, заради кого ти живеш...»