Перед полюванням

Країна: Австрія

Мануфактура: Augarten

Дата створення: 1930-ті роки

Розмір (см): 18x19

Порцелянова історія

У своїх «порцелянових хроніках» я вже кілька разів розповідав про наші відвідини прекрасних віденських музеїв. Звичайно, колишній імператорський палац Аугартен (з його досить скромних розмірів музеєм порцеляни) не можна порівнювати з палацовим комплексом Бельведер з величезними і, здавалося б, нескінченними музеями. Зате як приємно усвідомлювати, що у стінах віденського порцелянового музею майже три сторіччя тому зароджувалася одна з перших у Європі мануфактур з випуску порцелянових виробів, які не сліпо копіювали привезені купцями з далекого Китаю роботи, а тепер уже свого, європейського, фарфору. Як приємно, зайшовши прямо всередину печі, в якій колись обпалювалися порцелянові вироби, немов відчути жар вогню, який не руйнує, а творить. Творить красу, якій призначено жити сотні років...

Вкотре в черговому музеї помітив певну байдужість відвідувачів до порцелянового посуду. Дивно, навіть майстерно розписані тарілки та вази не викликають у людей великого інтересу. У той час, як сюжетні сценки порцелянових фігурок змушують подовгу розглядати героїв композиції, яка, за задумом автора, навіть через століття передає енергетику створеної вручну роботи.

Не можу сказати, що мені самому не подобається старовинний посуд з унікальними картинами із життя прусських чи саксонських королів, з дивовижними краєвидами та рідкісної краси портретами. У всякому разі, такі твори викликають у мене значно більше інтересу, ніж нещодавно продана за 38 мільйонів доларів (!) на аукціоні в Гонгонгу старовинна простенька китайська тарілочка, рівно вкрита зеленою глазур'ю. Але для себе все-таки ще раз наголосив, що обраний нами напрямок майбутньої київської експозиції – музей порцелянових фігур – саме те, що може викликати найбільший інтерес у людей, не дуже досвідчених у цьому мистецтві, тих, хто сподівається отримати зрозуміле та доступне задоволення від відвідування такого музею …

Коли ми вже надвечір покидали Аугартен, у прохолодному осінньому повітрі звідкись з-за високих стін палацу долинав хрип коней і верескливий гавкіт мисливських собак. Дивлюся зараз на цю порцелянову композицію - і ніби знову все це чую…