По дорозі до Мандалаю

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1982

Скульптор: Vicente Martínez

Розмір (см): 53x34 

Лімітована серія

Порцелянова історія

Щоразу, дивлячись на цю приголомшливу порцелянову композицію, яка багато років «прожила» в моєму редакторському кабінеті, згадую про дві події, пов'язані з нею. По-перше, про те, як під час подорожі островом Гаїті ми знайшли цю рідкісну роботу в одному з Богом забутих магазинчиків Санто-Домінго. Але купити її тоді так і не змогли, тому що продавці просто не знали її вартості. А по-друге, про те, як після поїздки з дітьми до Таїланду і багатогодинного пересування тропічним лісом на двох величезних слонах, я твердо вирішив обов’язково розшукати цю композицію, яка буквально фотографічно передає наші комфортні умови «осідлання» слона. І за кілька років таки знайшов її на одному з інтернет-аукціонів.

Тепер дивлюся на героїв цієї композиції – і немов бачу нас самих, які чинно сидять на таких же подушках і голосно співають з маленьким (тоді) Андрійком на весь ліс народну українську пісню «Ой, ти, Галя, Галя молодая…» Так голосно, щоб наша мама Галя, яка виїхала з маленьким Дмитриком далеко вперед, могла почути наші голоси.

Вже пізніше, коли ми після утомливої ??пригоди відпочивали на слоновій фермі і діти аж вищали від захоплення, погладжуючи колючу (!) спину маленького слоненя, Галя поцікавилася, чому ми співали з якимось дивним акцентом. Довелося пояснити їй, що погонич нашого слона – маленький худий чоловічок без віку – довго слухав наш спів, а потім і сам почав підтягувати, голосячи неймовірно: «Ой, ти, Галю…»

Сьогодні у багатьох країнах відзначається Всесвітній день захисту слонів. Здавалося б, хіба потребують захисту тварини, визнані найбільшими на поверхні Землі? Середня маса їх тіла сягає 5 тонн, а довжина тулуба – 6-7 метрів. Розповідають, що 1956 року в Анголі було вбито слона вагою 11 тонн!.. Виявляється, слони вже давно потребують і допомоги, і захисту. І насамперед від самих людей, які в комерційних цілях винищують цілі слонові стада.

І якщо африканські слони занесені в Червону книгу з формулюванням «перебувають у стані, близькому до загрозливого», то слони індійські вже давно перебувають там як представники виду, який стрімко зникає. Хоча могли б жити і жити, розмножуючись і приносячи людям радість та користь. До речі, живуть слони досить довго – від 50 до 70 років. Хоча трапляються серед них і довгожителі. Так, бойовий слон на ім'я Лінь Ван, який служив у китайській армії, помер у віці 86 років.

Слони - тварини у багатьох сенсах просто дивовижні. І не тільки тому, що їхній мозок важить 5 кілограмів, а серце ще більше - аж 20-30 кілограмів. У слонів неймовірно гарна пам'ять та чудово розвинений інтелект. Ще Аристотель писав, що «слон - тварина, яка перевершує всіх інших в дотепності та інтелекті». Вчені довели здатність слонів до вивчення людської мови. Слон, який жив у Таїланді, на ім'я Кошик (як вам подобається цей дивовижний зв'язок з українською мовою?!) зумів вивчити добрий десяток слів, які в практиці завжди застосовував правильно!

Слонів із людьми порівнюють часом і стосовно їхнього відношення до померлих. Коли в інший світ відходить хтось із членів слонової родини, родичі піднімають його хоботами, голосно і сумно трублять, а потім перекочують до заздалегідь підготовленого заглиблення в землі, накривають гілками і закидають землею. Після цього слони кілька днів, переживаючи, проводять біля цього поховання. Мовчки прощаючись із близькою істотою…

При тому, що слони розумні й догадливі, вони можуть бути і безнадійно наївними. Відомо, що якщо з дитинства маленького слоненя прив'язувати мотузкою за ногу до дерева, щоб він нікуди не зміг втекти, то потім і дорослий слон, прив'язаний тонкою тасьмою до хисткого деревця, буде смирно перебувати на прив'язі, не сміючи порушити заборону і думаючи, що вирватися з неволі йому все одно не вдасться.