Втрачене кохання

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1982

Скульптор: Salvador Furió

Розмір (см): 27x31

Порцелянова історія

Ця чудова робота багато років простояла у мене в редакторському кабінеті, незмінно звертаючи на себе увагу колег та відвідувачів. Тонкий задумливий образ, виразні риси обличчя героя, жива квітка в його опущеній руці - все це наводило на роздуми, які не завжди, до речі, пов'язані з темою, позначеною в назві композиції.

Цю витончену статуетку я привіз з однієї з поїздок у галасливе італійське місто Неаполь. Виставлена ??на продаж на сходах «блошиного ринку» інтелігентною бабусею (знаєте, такою собі «божою кульбабою» в скромній сукні і модному на початку минулого століття капелюшку), робота привернула мою увагу щемливим смутком, який явно контрастував з шумом центру галасливого південного міста. Лише набагато пізніше мені здалося, що я зрозумів, про що він, цей сум...

До речі, днями виставив у своїй хроніці коротке відео, в якому хтось мудрий наводив приклади того, як багато великих людей шлях до своїх знаменитих відкриттів та інших здобутків у мистецтві, науці та бізнесі починали у віці, який прийнято вважати похилим. Ці приклади свідчили, що похилим слід вважати не вік, позначений паспортними даними людини, а життєвий рубіж, коли людина опускає руки, змирившись з тим, що більшого досягти їй не вдасться. Ніколи.

Дозволю собі поділитися з вами однією історією, яка, на мою думку, дещо співзвучна і з цим твором, і зі згаданим щойно відео сюжетом. Прийшов учень до свого вчителя через багато років після їхньої останньої зустрічі. Причому, прийшов із претензією та докорами, стримати які в собі вже не міг:

- Як же так, учителю, багато років тому ти казав мені про те, що якщо я не гнатимуся за багатством, а працюватиму, не покладаючи рук, воно саме прийде до мене. Якщо я не вбиватимуся за красивими жінками, вони самі знайдуть мене... І ось минуло вже кілька десятиліть, а я не маю ні того, ні іншого. Виходить, увесь цей час був витрачений мною даремно?! Твої поради зруйнували моє нещасливе життя.

Вчитель з сумом подивився на учня, який втратив всяку віру в себе, і сумно помітив:

- А знаєш, адже до тебе все це приходило – і багатства, і гарні жінки. Але ти так часто оглядався назад, постійно перевіряючи, чи йдуть вони вже за тобою, що просто не встигав розглянути те й тих, які йшли попереду, перед самим твоїм носом...