Фехтувальник

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 1974

Скульптор: Salvador Furió

Висота (см): 69

Порцелянова історія

Якось я вже згадував цю фантастично гарну роботу, яку колекціонери часто називають просто Мушкетером. Згадував побіжно, розповідаючи про те, як одного разу ваш покірний слуга схльоснувся в інтернет-суперництві на одному з американських "порцелянових" сайтів з невідомим мені тоді, але неймовірно наполегливим суперником. На кону було кілька дивовижних робіт, виставлених на продаж кимось із родичів колекціонера, який пішов із життя, так і не встигнувши ні прищепити близьким людям любов до порцеляни, ні навіть пояснити їм цінності своєї колекції.

Виставлених на продаж рідкісних композицій було чимало, і головне - практично кожна з робіт з'являлася в інтернеті вперше або, можливо, вдруге за десятки останніх років. Ось чому й розгорнулася тоді така гостра боротьба за право ними опанувати. Як пізніше з'ясувалося, все це інтернет-суперництво протягом 28 днів аукціонного ''турніру'' я вів з давньою київською приятелькою, яка також вирішила поповнити свою колекцію частиною виставлених робіт. Ось розмов потім було...

А тепер поясню, чому образ цього мушкетера так запав мені в душу. Під час відвідування Мальти на одній з показових вистав блискучий виконавець (точно в такому ж вбранні!) продемонстрував небачену мною раніше майстерність володіння шпагою. Разом із членами нашої групи я дивився, розкривши від подиву рота, на те, як біля головних воріт у старовинну мальтійську фортецю учасники постанови реставрували події минулих часів. Чи коли Мальта боролася проти турецьких завойовників, чи вже звільняючись від англійського ярма...

Взагалі, повинен вам сказати, острів Мальта справив на мене незабутнє враження. І своїм неповторним рельєфом, який, наче географічна карта, розстилався перед нашим поглядом, утворюючи єдину картинку маленьких містечок із храмами в центрі, між якими курсували немов іграшкові яскраві автобуси. Там взагалі все було наче іграшковим – будинки, палаци, площі. Усі, крім крутих неприступних берегів, на які розбивалися морські хвилі.

До речі, саме на Мальті, вірніше, на другому після острова Мальта великому мальтійському острові Гоцо (або його ще називають Гозо), куди ми добиралися великим поромом, я вперше побачив будинки, в дверях яких демонстративно стирчали залишені господарями ключі - там вже сотні років, за твердженням місцевих екскурсоводів, не було квартирних крадіжок... Такою мені запам'яталася Мальта, наче на згадку про яку залишився в нашій колекції цей чудовий мушкетер.