Велика подорож

Країна: Іспанія

Мануфактура: Lladro

Дата створення: 2002

Скульптор: Joan Coderch

Розмір (см): 43x135

Лімітована серія

Порцелянова історія

Цей поїзд – один із справжніх шедеврів порцелянового мистецтва, представлених у нашій колекції. Робота незвичайна не лише своїми унікальними розмірами, які роблять її одним із найбільших творів в історії порцеляни. Вона відрізняється безліччю абсолютно реальних деталей, що відтворюють атмосферу підготовки до початку тривалої та захоплюючої подорожі.

Зверніть увагу на кількість персонажів цього сюжету, на найтонші деталі їхнього одягу, що відповідають історичному періоду, з якого авторами було витягнуто і зафіксовано майже фотографічну картинку перонної суєти, яка передує свистку вокзального наглядача, готового віддати фінальний сигнал до відправлення. А якщо уважно придивитися до внутрішнього оздоблення вагонів, то там на мініатюрних столиках можна побачити навіть букети квітів, а на стінах акуратні світильники.

Нинішній молоді важко навіть уявити, як виглядали в минулому потяги, які приводилися в рух величезними паровими двигунами, в які машиністу потяга та його помічникам доводилося постійно підкидати вугілля з відкритого вагона, який прямував за паровозом. Ну, хіба що ті, хто подивився фільм "Вбивство у "Східному експресі", який нещодавно вийшов на екрани кінотеатрів, зрозуміють, про що йдеться. Потяг, в інтер'єрах якого відбуваються події детективної історії, до дрібних деталей схожий на порцеляновий шедевр, представлений вашій увазі.

Особисто мені цей твір дорогий ще й спогадами про далеке дитинство та юність. Саме на такому потязі вперше я вирушив у багатоденну подорож із Хабаровська до Москви. Мені було чотири роки, коли батько взяв мене і старшу сестру (я був наймолодшою, сьомою дитиною в родині) у поїздку з паралізованою нашою мамою до тодішньої столиці країни, сподіваючись знайти медичне вирішення непоправної сімейної проблеми. Але московські лікарі були одностайними у своїх оцінках: жодних надій немає. І, на жаль, вони мали рацію - через два роки мами не стало...

Чи можете уявити, що таке 7-9-денна поїздка (залежно від часу простою на станціях) у плацкартному вагоні потяга через усю величезну країну? З вічними пошуками води та їжі, з вічними криками п'яних пасажирів і плачем маленьких дітей, з вискакуванням на перон на коротких зупинках і страхом відстати від потяга... З протяжними гудками паровоза та яскравими в нічній темряві іскрами, що залітають у відкриті вікна вагонів... З пейзажами, які постійно змінюються, з калейдоскопом неповторних місць за вікном, включаючи безкрайнє озеро Байкал, чи не на самому березі якого тоді пролягала залізна магістраль.

Чотири рази мені довелося свого часу долати цей шлях завдовжки майже вісім тисяч кілометрів у загальному вагоні такого потяга. Забути це просто неможливо.